ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ 11 КВІТНЯ 2017 РОКУ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ В’ЯЗНІВ ФАШИСТСЬКИХ ТАБОРІВ В ОЛ. – КАЛИНІВСЬКІЙ ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ ( 10 – 11 КВІТНЯ 2017 РОКУ)

11.04.2017 10:06

                                             ІНФОРМАЦІЯ

 ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ 11 КВІТНЯ 2017 РОКУ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ В’ЯЗНІВ  ФАШИСТСЬКИХ ТАБОРІВ В ОЛ. – КАЛИНІВСЬКІЙ ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ ( 10 – 11 КВІТНЯ 2017 РОКУ)

 

За ініціативою Організації Об’єднаних Націй щорічно 11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів.  Ця пам’ятна дата встановлена на згадку повстання, яке підняли проти гітлерівців 11 квітня 1945 року невільники Бухенвальду. Вони скористалися тим, що у квітні 1945 року з Бухенвальду була вивезена велика група в’язнів у супроводі значної частини табірної охорони. За сигналом, поданим за допомогою табірного дзвону, тисячі людей разом кинулися на нацистів. В'язні відбирали у охоронців зброю, стріляли по вишках, проламували проходи у загородженнях. Вони повстали та здобули перемогу, встановили контроль над концтабором. Через два дні, 13 квітня 1945 року, до Бухенвальду увійшли американські війська. Згідно з розпорядженням Глави Адміністрації Президента України від 01.04.2017 № 02-01/594 метою відзначення в Україні у 2017 році Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських таборів є належне вшанування громадян України, які під час Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань, пам’яті про загиблих.

                             Нацистські табори на території України

За даними М. Коваля, на території України було створено понад 180 таборів військовополонених. Передача військовополонених апаратом ОКХ представникам апарату ОКВ здійснювалася у пересильних (етапних) таборах, так званих кулагах, звідки полонених направляли до постійно діючих таборів для рядового й сержантського складу – «шталагів», для офіцерів – «офлагів».

Найсумнозвіснішими серед таборів були:

1. Дарницькі табори біля Києва (№ 384, 339), де загинуло біля 68 тис. осіб.

У жовтні 1941 ррку на території колишнього військового складу був створений табір, що займав територію півтора кілометра довжиною й один кілометр завширшки. Територія табору являла собою голу піщану місцевість. Вона була розділена на зони 5-6-ма рядами колючого дроту з вишками для вартових через 100-120 м і обладнана прожекторами. Між рядами дроту вночі ходили патрулі зі сторожовими собаками. Через Дарницький табір пройшли полонені солдати та офіцери Південно-Західного фронту, які потрапили у «київський котел». Умови їх утримання були жахливими. У будівлях складу були встановлені дерев’яні нари у 4-5 ярусів. Але багато полонених лежали на цементній підлозі або залишилися на відкритому повітрі. У 1943 році співробітниками Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських окупантів у Київській області було знайдено чотири ями 12 х 6 м, одна яма 6 х 6 м. На глибині 0,5 м вони виявилися заповненими трупами людей. Під час патолого-медичної експертизи у шлунках похованих не виявили жодних ознак їжі, тобто всі вони померли голодною смертю.

На місці колишнього авторемонтного заводу був розташований ще один Дарницький табір. У цьому таборі існувала так звана «лікарня» для хворих і поранених військовополонених. За територією табору було знайдено кілька могил в 5 рядів, ями розміром 6 х 3 м. Вони були заповнені трупами радянських військовополонених.

2. Богунський табір поблизу Житомира.

У таборі біля с. Богунія влітку 1941 року було зібрано до 100 тис. червоноармійців. Лише незначна частина з них розміщувалася у кам’яних будівлях. Більшість військовополонених залишалася на повітрі, де неможливо було сховатися від спеки, вітру, дощу, снігу. До того ж людям було так тісно, що вони не могли лежати, сидіти. Усього на Житомирщині було закатовано понад 80 тис. радянських військовополонених.

3. «Хорольська яма» у Полтавській області.

Наприкінці вересня 1941 року на територію цегельного заводу біля м.Полтави почали зганяти бійців і командирів Червоної армії, які потрапили у полон. Цей табір мав свої відділення на території елеватора, у будинку райвиконкому, середній школі № 2. Військовополонених на території цегельного заводу тримали у величезній ямі-кар’єрі, звідси й пішла назва «Хорольська яма». Щоб якось захиститися від холоду, дощів, снігу, люди рили у стінах кар’єра невеликі печери. Загалом у ямі перебувало близько 60 тис. військовослужбовців. Тільки з 22 вересня 1941 р. по 1 травня 1942 р. у «Хорольській ямі» померло 37 650 військовополонених. Залишився опис «Хорольської ями», який зробив Є. Кобитєв, колишній військовополонений: «…Перед очима відкривається величезна яма-кар’єр. Вируючими потоками сірої лави колишуться, перекочуються у ній величезні, тисячні, крикливі, гомінкі юрби людей. Яма ця утворилася за довгі роки роботи цегляного заводу, відсіля брали глину… У ярочках і печерах, з піщаних схилів, осипів – усюди… сидять і лежать люди. По краям кар’єра тягнеться подвійний ряд дротяних загороджень, над якими височіють кулеметні вишки».

4. Пересильні табори радянських військовополонених на території Сталінської (нині Донецькій) області. За свідченнями коменданта 6-ої німецької армії К. Буркхардта в її тилу було створено 6 таборів для військовополонених. З них чотири пересильних табори знаходились у м. Сталіно (Донецьк), один – у Макіївці, один – на території цементного заводу, на 50-60 км на південний схід від Сталіно. У цих таборах перебувало біля 100 тис. військовополонених. К. Буркхардт розповів Нюрнберзькому трибуналу: «Я відвідав один з таборів військовополонених у Сталіно… Біля заводу (металургійний завод), оглядаючи територію табору, я звернув увагу на великі ями, засипані землею. Комендант табору пояснив, що це масові могили, де поховано до 300 чоловік військовополонених, які загинули від виснаження».  В нашій школі було проведено два загальношкільних заходи 10.04.17 урочисте зібрання на тему : «11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів», 11.04.17 перегляд документального фільму на тему: «Бухенвальдський набат

 ( інтернаціональне повстання в’язнів Бухенвальду 11 квітня 1945 року)».

Учитель історії                     Багмет М.В.